ЗМІ про нас

ОРІЄНТИР - ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ / Журнал "Соціальний захист". – №12. – 2006 р.

Коли ми говоримо, що рухаємося в Європу, це значить, що ми, насамперед, запозичуємо високі стандарти соціальної політики, дбаємо про впровадження в Україні справді європейського рівня життя. Тож саме від роботи працівників соціальної сфери залежить, як скоро Україна зможе стати європейською державою, - підкреслив у своєму виступі на міжнародній конференції “Якість соціальних послуг: стандарти та управління” Міністр праці та соціальної політики Михайло ПАПІЄВ.

Конференція була організована Українським фондом соціальних інвестицій (УФСІ) у партнерстві зі Шведською Агенцією Міжнародного розвитку (SIDA). У її роботі взяли участь представники секретаріатів Кабінету Міністрів і Президента України, низки вітчизняних міністерств і держкомітетів, міністерства благополуччя населення Латвійської Республіки, Посольства Швеції, Світового банку, донорських організацій, експерти міжнародних фондів і проектів, які працюють у сфері політики та практики соціальних послуг, керівники провідних наукових та навчальних закладів, державних і недержавних організацій, що надають соціальні послуги для вразливих груп населення.

Якість соціальних послуг – якість життя

Прем’єр-міністр України Віктор Янукович ідеологічним напрямом роботи Уряду проголосив політику соціальних пріоритетів. Одним із них залишається турбота про осіб похилого віку, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, бездоглядних дітей, інвалідів, бездомних, осіб, які повернулися з місць позбавлення волі, жертв торгівлі людьми, дітей і жінок, які постраждали від насильства.

Як зазначив Михайло Папієв, важливим зобов’язанням держави є забезпечення соціальними послугами людей, які опинилися у складних життєвих ситуаціях. Сьогодні за рахунок бюджетних коштів соціальні послуги в Україні надають 319 будинків-інтернатів, в яких на повному державному забезпеченні перебуває 53,3 тис. громадян похилого віку та інвалідів. У громадах отримують понад 45 видів соціальних послуг близько мільйона непрацездатних осіб у 746 територіальних центрів соціальною обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян. Активно розвивається й мережа реабілітаційних центрів для дітей та дорослих інвалідів, заклади реінтеграції бездомних громадян, соціальні служби для дітей та молоді у громадах.

Але, на жаль, зростання обсягів фінансування соціальних послуг не завжди забезпечує підвищення їх ефективності та поліпшення якості життя людей, які їх отримують. Якість соціальних послуг – це якість життя мільйонів людей. Тому система надання послуг, наголосив Міністр, має бути побудована таким чином, аби адекватно реагувати на потреби населення та гарантувати громадянам сучасні стандарти якості, забезпечувати можливість вибору як закладу, так і форми допомоги.

Підвищення ж якості послуг має забезпечуватися не шляхом збільшення витрат на їх організацію, а більш ефективним використанням ресурсів, впровадженням інноваційних методів управління. Держава має сформувати відповідну політику та систему спеціальних заходів, спрямованих на пріоритетність якості соціальних послуг: сприятливе законодавче поле, впровадження ринкових відносин, участь підприємств-надавачів послуг різних форм власності.

Необхідно також привести українське соціальне законодавство у відповідність до міжнародних документів. А тому слід продовжити роботу над Соціальним Кодексом, вдосконалювати закони ”Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, “Про соціальні послуги”, “Про самоврядування в Україні” тощо.

Слід прискорити й процес затвердження Концепції реформування системи соціальних послуг та розробити план її реалізації. Також потрібно чітко визначити критерії, за яких соціальні послуги оплачуватимуться з бюджету, розробити “соціальний пакет” – гарантований перелік та обсяг соціальних послуг.

Врегулювати питання підготовки кадрів

Ключовими завданнями, які має вирішити держава, є розроблення та запровадження нових стандартів якості соціальних послуг, підтримка розвитку соціальних послуг на рівні громади, передача функцій з організації соціальних послуг у громаді органам місцевого самоврядування, впровадження механізму державного соціального замовлення й закупівлі послуг на конкурсній основі, підготовка професійних кадрів для соціальної сфери.

У системі Мінпраці нині працює близько 170 тис. фахівців, а щорічно вона потребує 20 тис. нових спеціалістів. Нині погоджується з МОН України перелік спеціальностей та фахівців, яких мають готувати вузи. Нині ж вітчизняні вузи щороку готують за державні кошти більше юристів та економістів, ніж в усіх європейських країнах.

Отримувати освіту – конституційне право людини, але державні кошти в першу чергу мають витрачатися на підготовку тих фахівців, яких потребує ринок праці. Михайло Папієв переконаний, що потребу в кадрах має визначати ринок праці та державне замовлення на фахівців для органів місцевого самоврядування та соціальної інфраструктури.

Координувати плани і дії

Процеси реформування в сфері соціального захисту невідворотні – вони вже розпочались майже на всіх рівнях. І саме від роботи працівників соціальної сфери залежить, як скоро Україна зможе стати європейською державою, підкреслив Михайло Папієв. Адже результативність – це не статистика, а насамперед суб’єктивне відчуття кожного громадянина, який має вірити в державу і бути її патріотом. Людина, яка не відчуває своєї захищеності не може бути патріотом, наголосив Міністр.

Від того, наскільки повно вдасться забезпечити втілення стандартів якості соціального обслуговування громадян залежатиме авторитет Уряду, зазначив Михайло Папієв. А тому необхідно й надалі наполегливо працювати над створенням повноцінного ринку соціальних послуг. Як показує досвід, недержавні організації надають якісніші послуги, проте вони перебувають поза межами державного регулювання та контролю. Й цю проблему слід якнайшвидше вирішити.

Задля кращого управління процесами необхідна чітка координація зусиль на національному рівні. Тому Мінпраці та члени міжвідомчої робочої групи з реалізації закону про соціальні послуги вважають за необхідне створити координаційний дорадчий орган з питань реформування системи соціальних послуг. Адже сьогодні в Україні втілюється чимало соціальних проектів і програм за рахунок бюджетних та донорських коштів, але відсутність координації призводить до дублювання, неефективних і недоцільних фінансових витрат.

Від кількості – до якості

За словами виконавчого директора УФСІ Віктора МІРОШНИЧЕНКА, кожен громадянин (платник податків чи отримувач соціальних послуг) має бути впевненим, що держава забезпечить необхідний обсяг та рівень якості соціальної допомоги, в т.ч. й у вигляді соціальних послуг.

В Україні повноцінний ринок соціальних послуг з’явиться тоді, коли збалансуються такі категорії як ціна-якість соціальної послуги, попит і можливості його задоволення. Тому саме соціальні стандарти будуть важливим інструментом контролю органів влади за процесом підтримки якості життя багатьох мільйонів людей.

За підтримки УФСІ фахівці Мінпраці, МОН, МОЗ, Мінсім’їмолодьспорту, науковці розробили сім проектів соціальних стандартів, у т.ч. з реінтеграції дорослих бездомних та осіб, що повернулися з місць позбавлення волі, раннього втручання для дітей з порушенням розвитку віком до 6 років і сімей, що їх виховують.

За словами заступника начальника Головного УПСЗН Хмельницької ОДА Світлани ЛУКОМСЬКОЇ, майже третина з 1,3 млн. мешканців області потребує соціальних послуг. Для цього функціонує 31 будинок-інтернат, де проживає 1700 мешканців, 14 центрів ранньої реабілітації дітей-інвалідів, які створені на базі дитсадків, і відтепер 286 дітей-інвалідів можуть спілкуватися зі здоровими дітьми.

Завдяки реабілітаційним центрам вдалось зберегти сім’ї, які виховують дітей-інвалідів. Мами змогли працевлаштуватись, а їх діти – адаптуватись у колективі й отримати життєву перспективу (після реабілітації до 4% таких діток ідуть у звичайні школи). В планах хмельничан – створити у ЗОШ спеціальні групи для дітей-інвалідів, аби вони могли продовжувати навчання.

Підготовці кадрів надається в області значна увага: завдяки коштам обласного бюджету соціальні працівники можуть удосконалювати свої знання, підвищувати кваліфікацію. Намагаються на Хмельниччині розумно поєднати зусилля громадських організацій та державних установ. А для цього громадські організації мають фінансуватися з обласного бюджету – тож щороку передбачаються кошти на зміцнення їх матеріально-технічної бази. До того ж, обслуговуючи людей на дому, вони можуть працювати і в 28 терцентрах.

Є в області й державне протезне підприємство, на обслуговуванні якого 28 тис. мешканців регіону, що потребують засобів протезування та реабілітації. Досі підприємство не мало стаціонарного відділення, тепер область виграла грант і 20% коштів виділили на його створення, решта надійде від УФСІ.

Досвід Латвії

Як підкреслила керівник відділу контролю за якістю соціальних послуг міністерства благополуччя населення Латвії Івета ПУРНЄ, в її країні вже досягли певних успіхів у соціальному забезпеченні своїх громадян. Посприяв цьому і вступ до ЄС: коло пропонованих соціальних послуг з кожним роком розширюється, аби допомогти найбільш вразливим категоріям громадян інтегруватись у суспільство та попередити їх соціальну ізоляцію.

За словами латвійської колеги, серед головних функцій їхнього міністерства – адміністрування бюджетних коштів на соціальні послуги, контроль за їх наданням і дотриманням якості послуг, забезпечення дієвості грантових схем Європейських соціальних фондів, надання методичної допомоги соцпрацівникам, інформування населення про актуальні аспекти соціальних послуг і соціальної допомоги. Тож поліпшення якості послуг стає дедалі актуальнішим. І цим займається держава разом із місцевим самоуправлінням. Все частіше до цієї сфери долучаються й недержавні організації.

Згідно з латвійським законодавством, соціальні послуги охоплюють три основні сфери – соціальне обслуговування, соціальну реабілітацію, соціальну роботу. Не всі соціальні послуги оплачуються державою. Значною їх частиною опікуються органи самоуправління.

Держава забезпечує профреабілітацію людей, які стали інвалідами й не здатні працювати за попередньою професією. А також фінансує соціальне забезпечення дітей-сиріт, дітей до 3-х років, дітей-інвалідів з тяжкими психічними та фізичними вадами розвитку, інвалідів І та ІІ груп з тяжкими порушеннями психіки та вадами зору. Оплачує держава й послуги соціальної реабілітації дітей, які постраждали від насильства, інвалідів по слуху та зору, дітей, залежних від психотропних речовин (з наступного року ця послуга надаватиметься й дорослим), людям з функціональними порушеннями, політрепресованим, чорнобильцям.

Найдоступніша в Латвії соціальна послуга на дому. Досить популярні послуги денних стаціонарів. Їх теж підтримує держава – перший рік фінансує на 100%, потім кожного року зменшує фінансування на 20%. Після 5 років їх діяльності такими центрами опікуються органи самоуправління.

Соціальна допомога, як правило, матеріальна, “лежить на плечах” самоуправління. Держава ж законодавчо визначила гарантований мінімум обов’язкової допомоги тим, хто її потребує. Нині це 24 лата (близько 50 дол.), з наступного року – 28 лат. Розмір інших допомог визначається місцевим законодавством і фінансовими можливостями самоврядування.

Олена КОСЕНКО